Андрій Малишко - Пісня про рушник

Рідна мати моя, ти ночей не доспала
І водила мене у поля край села,
І в дорогу далеку ти мене на зорі проводжала,
І рушник вишиваний на щастя дала.

І в дорогу далеку ти мене на зорі проводжала,
І рушник вишиваний на щастя, на долю дала,
Хай на ньому цвіте росяниста доріжка,
І зелені луги, й солов'їні гаї,

І твоя незрадлива материнська ласкава усмішка, 
І засмучені очі хороші твої. 
І твоя незрадлива материнська ласкава усмішка, 
І засмучені очі хороші, блакитні твої. 

Я візьму той рушник, простелю, наче долю, 
В тихім шелесті трав, в щебетанні дібров. 
І на тім рушникові оживе все знайоме до болю: 
І дитинство, й розлука, і вірна любов. 

І на тім рушникові оживе все знайоме до болю: 
І дитинство, й розлука, й твоя материнська любов.