Олександр Олесь – Айстри

Опівночі  айстри  в  саду  розцвіли…  

Умились  росою,  вінки  одягли,  

І  стали  рожевого  ранку  чекать,  

І  в  райдугу  барвів  життя  убирать…  

І  марили  айстри  в  розкішнім  півсні  

Про  трави  шовкові,  про  сонячні  дні,  —  

І  в  мріях  ввижалась  їм  казка  ясна,  

Де  квіти  не  в'януть,  де  вічна  весна…  

Так  марили  айстри  в  саду  восени,  

Так  марили  айстри  і  ждали  весни…  

А  ранок  стрівав  їх  холодним  дощем,  

І  плакав  десь  вітер  в  саду  за  кущем…  

І  вгледіли  айстри,  що  вколо  —  тюрма…  

І  вгледіли  айстри,  що  жити  дарма,  —  

Схилились  і  вмерли…  І  тут,  як  на  сміх,  

Засяяло  сонце  над  трупами  їх!..