Не дай розлитись гнівові, коли
Блукає він по жилах підсвідомо.
Що збурює тебе - ще не відомо,
Та грають в серці штормові вали.
В клубок згорнувши сто палючих крил,
В душі кублиться чорна блискавиця.
І ти кипиш, немов гірська криниця,
Заряджена картечею світил.
Не поспішай... Наснаженість твоя
Або нищівні вибухи породить,
Або усе в житті облагородить,
Коли цвітінням тихим забуя.
Комментариев нет:
Отправить комментарий