Ліна Костенко - Життя іде і все без коректур

Життя іде і все без коректур, 

І час летить, не стишує галопу. 

Давно нема маркізи Помпадур, 

і ми живем уже після потопу.

Не знаю я, що буде після нас, 

в які природа убереться шати. 

Єдиний, хто не втомлюється,- час. 

А ми живі, нам треба поспішати.

Зробити щось, лишити по собі, 

а ми, нічого,- пройдемо, як тіні, 

щоб тільки неба очі голубі 

цю землю завжди бачили в цвітінні.

Щоб ці ліси не вимерли, як тур, 

щоб ці слова не вичахли, як руди. 

Життя іде і все без коректур 

і як напишеш, так уже і буде.

Але не бійся прикрого рядка. 

Прозрінь не бійся, бо вони як ліки. 

Не бійся правди, хоч яка гірка, 

не бійся смутків, хоч вони як ріки.

Людині бійся душу ошукать, 

бо в цьому схибиш - то уже навіки.