Минає все. Чи може… не минає?
І що було – із нами назавжди…
Та кожен це по своєму відчуває,
А як насправді – спробуй доведи.
Проходить сум і сміх також минає,
Спадає цвіт під вітром та дощем…
Але минуле пам'ять зберігає
Й за ним з роками усе більший щем.
Теперішнє й минуле йдуть напару
І їх ніхто не в силі розлучить.
Хоч перше нам жене турбот отару,
Та друге – відбирає все за мить.
А ще в природи є могутня сила –
Це наше таємниче майбуття,
Яке невпинно мчить до нас на крилах.
І цих три сили – наше все життя.
неймовірна поезія!
ОтветитьУдалить