Володимир Бровченко – Два хлопчики

             Два хлопчики в зелену пору року 

           До лісу вийшли,- вікових дібров. 

           Один із них прискалив миттю око 

           Й прикинув діловито: "Скільки дров?"

            

           А навкруги і щебетало, й квітло, 

           Як сто віків тому, так і тепер... 

           Не стримавсь другий хлопчик:

           "Скільки світла!" 

           Промовив і, схвильований, завмер.

            

           Два хлопчики... І ліс так пильно в вічі 

           Дививсь сусідам димокурних труб. 

           Він ще не знав, хто буде тут лісничим:

           Чи садівник життя, чи дроворуб...