Михайло Стельмах - Пісня про Марусю Чурай

Хто сказав, що тебе не було 

І пісні ці не ти написала ? 

Хто сказав, що Грицькове чоло 

Вже холодне не ти цілувала ? 

Це ж бо ти шепотіла вві сні... 

Ви на вірність удвох присягали. 

Хто сказав, що світанки ясні 

Ви над Ворсклою вдвох не стрічали? 

Ти не тільки була, ти і є... 

Папірці ж ті, як листя, що жовкне. 

Не забудеться ім 'я твоє, 

Поки пісні твої не замовкнуть. 

А вони не замовкнуть повік, 

Поки люди живуть на планеті, 

Поки пісня для нас ~ оберіг 

І історії линуть у леті. 

Промайнули літа золоті 

І пішли в далечінь невблаганну. 

І навіщо кохання в житті 

Залишило так глибоко рану? 

Час нестримно біжить і біжить,

І років промайнуло не мало…

Ви ж, панрве, що хочте кажіть,

А Маруся Чурай існувала.