Борис Олійник – Урок (уривок)

Все довкруг, як мусить бути: 

входить вечір, мерхне даль. 

Зійде сонце. Зайде сонце. 

А затим настане ніч. 

Як банально! 

Як прекрасно все округлено 

в спіраль гармонійно:

так було вже

тисячу тисячоріч. 

О стрункий світопорядок -

чергування вічний плин! 

Все так мудро у природі: 

день - за ніччю, ніч - за днем. 

Батько, роль свою скінчивши,

віддає нащадкам кін.

Все минає, проминає:

день - за ніччю, ніч - за днем.

Ідеальний ритм природи:

батько вбитий,

       я - живу.

Ах, який світопорядок:

ну, поплакав - і забудь.

О жорстокий ритм природи:

вбиті

падають в траву! 

О зміїна мудрість кола: 

ну, поплакав - і забудь.

Що ж ти тягнешся руками 

до мойого серця, пам'ять? 

Все ж минуло, все опало, 

все ж травою поросло!

«Може, сину, й не було?» 

-«Може, й не було. 

А... ти про що?»